1 Сравнительная оценка продуктивности хозяйств населення // Экономика Украины. —№11., 2004г.16

1 Румянцев В.І. "Сільськогосподарська діяльність господарств населення України 2003". К: 2004р.

3. Розвиток народного господарства.

В аграрній економіці нашої країни в останні роки намітилися визначені позитивні зрушення. Є асі підстави для висновку, що найбільш глибока "яма" аграрної кризи переборена. Це підтверджується динамікою багатьох економічних показників.

У 1998 р. питома вага прибуткових сільськогосподарських підприємств складав лише 8,1 %, у 2000 р. він зріс до 65,5%. Рівень рентабельності всієї їхньої діяльності виріс з-28,3% до 9% У 2000 р. сільськогосподарські підприємства країни одержали 1,4 млрд. грн. прибутків. При цьому від реалізації продукції рослинництва було отримано 1,83 млрд. грн. прибутків, а від реалізації продукції тваринництва -1,96 млрд. грн. збитків . У загальному прибутку сільськогосподарських підприємств носили, в основному, віртуальний характер - вони утворилися як результат реалізації урядових заходів для реструктуризації їхніх боргових зобов'язань. Однак мінімальний рівень збитковості а галузі на тлі значно гірших показників за попередні роки можна вважати досягненням.

Економічне пожвавлення спостерігається в більшості галузей харчової промисловості. Загальний обсяг виробництва зріс на 23%, зокрема, у "кондитерській на 36%, с на 65%, м'ясо-молочної - на 16%, рибної - на 23%". Навіть триваючий спад у цукровій, мукомельно-круп'яній і комбікормовій промисловості не дозволяє спростувати твердження про те, що в АПК почалися зміни до кращого1.

У ринковій економіці основним фактором позитивної економічної динаміки як у всім народному господарстві, так і в окремих його сферах виступає зростаючий попит, Приймаючи в увагу те, що продукти харчування відносяться до товарів першої необхідності, а витрати родин на їхнє придбання займають найбільша питома вага в структурі сімейних бюджетів у нашій країні, ця залежність виявляється особливо тісною.

Грошові доходи в розрахунку на душу населення протягом 2002-2004 р. у номінальному вираженні зросли з 1081 до 1756 грн. Якщо врахувати, що інтегрований індекс інфляції за цей період склав 179,9%, то реальні грошові доходи знизилися на 13,2% . Тому про розширення

попиту за рахунок їхнього росту не може бути і мови. Більш того, зниження реальних грошових доходів привело до того, що заради підтримки звичного харчового раціону родини були змушені довести питому вагу витрат на придбання продовольчих товарів у структурі сімейних бюджетів у 2000 р. до 59%. що на 2 пункти більше, ніж а попередньому році.

Місткість ринку вітчизняних продовольчих товарів збільшилася за рахунок витиснення продукції іноземних виробників. З грудня 2002 р. по грудень 2004 р. курс долара в Україні виріс у 2,85 рази. Темпи росту курсу долара були вище темпів інфляції за те ж час у 1,58 рази. Унаслідок цього виробництво багатьох видів продовольчих товарів став більш вигідним, чим їхній увіз через границю. Поступово з вітчизняного агропромислового ринку була витиснута значна частина продовольчих товарів іноземного походження, що стали неконкурентоспроможними. Це дало могутній стимул для розвитку вітчизняної харчової промисловості.

Однак цей зовнішній фактор не може бути тривалим. Курс долара в грудні 2004 р. у порівнянні з груднем 1999 р. виріс на 4,8%. а індекс інфляції за цей час склав 125,8%.

1 Румянцев В.І. "Сільськогосподарська діяльність господарств населення України 2003". К: 2004р.

Почався зворотний процес здешевлення долара на вітчизняному ринку. Вигоди від його подорожчання в найближчій перспективі можуть бути знецінені.

В основі визначених позитивних тенденцій у розвитку АПК, крім зовнішніх, лежать внутрішні фактори. Індекс росту цін на продовольчі товари за 2001-2004 р. склав 190 %, що на 7,3 пункти менше індексу споживчих цін (індексу інфляції) (див. табл. 1). Інтегрований індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції за цей період склав 232,7%. Темпи росту цін, по яких сільськогосподарські підприємства реалізували свою продукцію, випереджали темпи росту цін на продовольчі товари в 1,2 рази. Якщо економічні позиції виробників продовольства залишалися приблизно такими ж. як і в інших галузях, то економічні позиції сільськогосподарських підприємств у їхніх взаєминах з іншими партнерами усередині АПК значно зміцніли.

Надмірний економічний тиск на сільськогосподарські підприємства з боку монополізовані переробних підприємств протягом 2001-2002 р. виражалося в несправедливо низькому рівні закупівельних цін. Це спонукувало сільських товаровиробників вишукувати альтернативні, більш вигідні шляхи просування своєї продукції» на ринок. Значна її частина перероблялася безпосередньо в сільськогосподарських чи підприємствах поставлялася на ринок у непереробленому виді. $ результаті цього переробні підприємства виявилися під погрозою повній утрати постачальників сировини. Протягом 2000-2004 р. вони були змушені повисіти ціни на сільськогосподарську сировину більш високими темпами, чим темпи росту цін на продовольчі товари. Відбувся значний перерозподіл знову створеної вартості усередині АПК.

Змушене погіршення економічних позицій переробних підприємств у їх взаєминах із сільськогосподарськими підприємствами протягом 2000—2004 р. негативно позначилося на величині одержуваних ними прибутків і величині заробітної плати працівників. Однак це закономірний результат їх невдалої економічної стратегії. Нав'язування несправедливих умов з боку онсутолизированих економічних структур немонополізованим структурам чи пізно обертається утраченими вигодами.

На основі аналізу таблиці 1 можна зробити висновок про поліпшення економічних позицій сільськогосподарських підприємств у їхніх взаєминах з виробниками промислової продукції. Інтегрований індекс цін на промислові товари протягом 2000-2004 р. склав 212,2%, що менше індексу цін виробників сільськогосподарської продукції. Однак такий висновок не можна вважати цілком справедливим. Індекс цін виробників промислової продукції розраховується як середній з індексів цін на усі види продукції галузей промисловості. Разом з тим сільськогосподарські підприємства купують і використовують у виді ресурсів тільки незначна кількість з різноманітного асортименту промислових виробів. Якщо темпи росту цін на складні мінеральні добрива й електроенергію були трохи нижче темпів росту цін реалізації сільськогосподарської продукції, то індекси цін на дизельне паливо і бензин значно їхній випереджали. Тому можна констатувати лише незначне поліпшення в економічних

відносинах сільськогосподарських підприємств із виробниками матеріальних ресурсів для ведення виробництва.

Зміна міжгалузевих цінових співвідношень знайшло відображення в зміні економічної ефективності виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів. По усіх видах продукції, приведеним у таблиці 2, середні темпи росту цін їхньої реалізації за 2000-2004 р. випереджали темпи росту собівартості.